РАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків. Оксен.. клацав на рахівниці, підраховуючи, який приблизно урожай сіна буде в цьому році (Тют., Вир, 1964, 193).
◊ Скида́ти (ски́нути, зніма́ти, зня́ти) з рахівни́ці кого, що — переставати рахуватися з ким-, чим-небудь, не брати до уваги когось, щось.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 456.