РЕБРА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що ребри́стий. Через деякий час вона взяла стільчика і вмостилась доїти худу, ребристу корову (Добр., Тече річка.., 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 468.