РЕ́ВНЕ, присл., розм. Те саме, що ре́вно. Микола йшов зразу ж за домовиною і ревне плакав (Гжицький, Вел. надії, 1963, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 472.