РЕГЕНЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. перех., техн. Проводити регенерацію (у 1, 2 знач.) чого-небудь. На одну тонну придатного литва необхідно 10-15 кубічних метрів технічної води та 0,6 тонни піску для стрижнів. Ці цифри наочно показують, що воду доцільно очищати, а пісок регенерувати — відновлювати і знову використовувати (Наука.., 2, 1963, 11); На місці споживання тверде паливо знову переводять у рідкий стан (регенерують) з допомогою преса (Веч. Київ, 14.VI 1957, 3).
2. перех., біол. Відновлювати утрачені або пошкоджені органи і тканини якого-небудь організму.
3. неперех., біол. Відроджуватися, відновлюватися внаслідок регенерації (у 3 знач.). Нервові клітини, на відміну від інших клітин організму, нездатні розмножуватися, регенерувати, і загальна кількість їх, яка є на час народження, лишається незмінною протягом усього життя (Шк. гігієна, 1954, 50); Волосся росте швидко: його клітини, що містяться біля коренів, цілком регенерують протягом доби (Наука.., 3, 1967, 29); Культури, що регенерують з фільтратів різних мікроорганізмів, часто не подібні до вихідних форм ні морфологічно, ні за біохімічними властивостями (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 477.