РЕГУЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто регулює рух транспорту на поворотах, перехрестях доріг, вулиць. На перехрестях порожніх вулиць стояли поодинокі регулювальники та зрідка проходила автомашина (Багмут, Записки.., 1961, 60); Ось продуктовий кіоск. Ось газетний… Скляна будка регулювальника вуличним рухом… (Мур., Свіже повітря.., 1962, 133).
2. Той, хто регулює роботу машини, механізму, установки і т. ін. Кадрами поливальників, регулювальників та машиністів дощувальних машин господарство забезпечене повністю (Хлібороб Укр., 7, 1966, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 480.