РЕДУ́КЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Процес або дія, що призводить до зменшення, послаблення або спрощення чого-небудь, іноді до повної втрати якихось об’єктів, ознак. Редукція печінкового кровотворення починається з першого дня життя новонародженої тварини і закінчується до сьомого дня (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 83).
2. біол. Зменшення органів або тканин, відмирання чи зміна їх будови внаслідок втрати функцій. Тому що на значних глибинах світла немає, у тварин спостерігається або редукція органів зору, або вони розростаються до значних розмірів (Курс заг. геол., 1947, 165).
3. хім. Звільнення елемента від окислення, відновлення його з окису в чистому вигляді. Процес відновлення, або редукції, виявляється там, де вода має відновні органічні сполуки. Такими відновлювачами є бітуми і водень-сульфід (Курс заг. геол., 1947, 76).
4. лінгв. Значне ослаблення або втрата ненаголошених звуків при їх вимовлянні. Редукція — один з видів звукових змін, який полягає в ослабленні артикуляції звуків. Наслідком редукції нерідко є випадання певного звука в слові (Сл. лінгв. терм., 1957, 144).
5. ек. Зведення складного виробничого процесу до простішого в умовах товарного виробництва. Криза безробіття, банкрутства, обнижки, редукції, застій — ніхто нічого не купує, а той, хто й бере — не платить! (Козл., Сонце.., 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 483.