РЕЙТУ́ЗИ, рейту́з, і рейту́зів, мн.
1. Вузькі штани, які щільно облягають ноги (перев. для верхової їзди). Як було іде [Юрко] селом у неділю, то випростується сміливо та хвацько, ноги витягує, мов струни, шпорами брязкає, солдатська шапочка на голові, рейтузи обшиті шкурою, а сам увесь наче промовля: «Я знаю, що всіх дівчат ваблю до себе!» (П. Куліш, Вибр., 1969, 289); А тут — про вовка помовка — іде від школи Максим. Шапка смушева, ще партизанська, рейтузи натягнуті, як струна (Вільде, На порозі, 1955, 191).
2. Дитячі або жіночі в’язані довгі штани. Павлик тепло одягся: і світер, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку… (Вишня, II, 1956, 314); Може, ви думаєте, що дівчина носила рейтузи або з одрізаною косою віялася по місті, наче темний одірвиголова — не чоловік і не жінка, бо нащо жінці лізти в мужчини? (Ю. Янов., І, 1958, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 492.