РЕКОНСТРУ́КЦІЯ, ї, ж.
1. Перебудова, переобладнання чого-небудь з метою удосконалення. Новий цех — лише початок реконструкції заводу (Шовк., Інженери, 1956, 58); В галузі легкої промисловості, поряд з реконструкцією багатьох підприємств, буде споруджено нові (Цюпа, Україна.., 1960, 262); Питання проектування і реконструкції будинків дитячих закладів можуть бути повноцінно розв’язані тільки при спільній участі архітекторів, шкільних гігієністів, педагогів і будівників (Шк. гігієна, 1954, 12).
2. Відтворення, відновлення первісного вигляду чого-небудь за рештками або описами. Методика графічної та портретної реконструкції людського обличчя по черепу належить до тієї галузі антропології, яка допомагає не тільки в дослідженні етногенезу, але має також велике значення і для судової медицини (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 44); Наша мовна сучасність, і притому розмовно-народна, діалектна,.. здатна подати чимало для реконструкції мовної старовини (Пит. походж. укр. мови, 1956, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 496.