РЕЛЯТИВІ́ЗМ, у, ч., філос. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, яке на підставі відносності людських знань заперечує можливість об’єктивного пізнання світу. В. І. Ленін, викриваючи «фізичних» ідеалістів, показав, що суть їх поглядів зводиться до математичного фетишизму і релятивізму (Вісник АН, 4, 1957, 4); Буржуазні історики, ігноруючи об’єктивні закономірності історичного процесу, по суті заперечують історію як науку, намагаються підмінити її волюнтаризмом і релятивізмом (Ком. Укр., 10, 1966, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 499.