РЕМО́НТНИЙ, а, е.
1. Стос. до ремонту (у 1 знач.). Ремонтні роботи на кораблі закінчились, і «Швидкий» легко погойдувався в бухті, поблискуючи свіжою фарбою (Ткач, Крута хвиля, 1956, 120); Магнітогорський і Кузнецький комбінати можуть бути зразком раціональної системи організації ремонтної справи (Рад. Укр., 10.V 1962, 3); // Признач. для ремонту. — Ремонтний цех виходить на перше місце (Трубл., І, 1955, 134); Починав він навчання у ремонтній майстерні (Донч., V, 1957, 346); Слід подбати, щоб ремонтною базою залишились всі майстерні реорганізованих МТС (Колг. Укр., 4, 1958, 5); // Який здійснює, проводить ремонт. Він працював старшим ремонтним робітником на залізниці (Смолич, Сорок.., 1937, 109); Батько служив у громадянську війну на бронепоїзді «Червоний месник» в ремонтній бригаді (Ю. Янов., II, 1954, 16).
2. Стос. до ремонту (у 2-4 знач.). Для проведення масової селекції на фермі треба створити добрі умови годівлі і утримання дорослої птиці і ремонтного молодняка (Птахівн., 1955, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 504.