РЕМОНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Виправляти пошкодження, усувати дефекти, поломки, лагодити що-небудь. Ленінградки ремонтують своє рідне місто (Вишня, І, 1956, 305); Мовчав тільки дід Іван, що завзято ремонтував упряж і не брав участі в розмові (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 89); За останній рік він і вулиці мостив, і трамвайні колії ремонтував, і склив крамниці (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 23).
2. Здійснювати ремонт (у 2 знач.). Сади зерняткових порід в усіх областях республіки найдоцільніше ремонтувати тими самими породами і в тих місцях, де раніше росли плодові дерева (Колг. Укр., 2, 1957, 31).
3. Систематично замінювати молодняком тварин, які вибувають з господарства, для відтворення стада.
4. Поповнювати поголів’я коней (у війську дореволюційної армії).
5. розм. Відновлювати лікуванням здоров’я, фізичні сили людини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 504.