РЕ́НТА, и, ж., спец. Доход з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. — Я не буду заробляти, буду жить з ренти (Фр., IV, 1950, 457): Ніякої ренти цей маєток не приносив (Собко, Граніт, 1937, 99); Комерсант дрібний, чиновник, інвалід, старий портьє, — Всі, в кого немає ренти, а біда та злидні є… (Шер., Дружбою.., 1954, 29); * Образно. Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
∆ Абсолю́тна ре́нта див. абсолю́тний; Держа́вна ре́нта — те саме, що Ре́нтна по́зика (див. ре́нтний); Диференціа́льна ре́нта — різниця між індивідуальною ціною виробництва і загальною, яка визначається умовами виробництва не на кращих і середніх, а на гірших землях. Маркс показав, що для утворення диференціальної ренти необхідний і достатній є факт різної продуктивності різних застосувань капіталу до землі (Ленін, 5, 1969, 104); Основоположники марксизму-ленінізму вказували, що і при зникненні диференціальної ренти значення відмінностей між різними категоріями земель аж ніяк не зменшується (Ком. Укр., 12, 1968, 26); Земе́льна ре́нта див. земе́льний; Монопо́льна ре́нта див. монопо́льний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 505.