РЕПЕТИЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до репетиції (у 1 знач.). Після репетиційної роботи диригент під час концерту є вже артистом, що грає на струнко налагодженому «інструменті» (Мист., 2, 1966, 24); // Признач. для репетиції. Він [радіобудинок] являє собою складний комплекс студійних, апаратних, редакційних, репетиційних та інших приміщень (Літ. Укр., 8.V 1962, 4); // у знач. ім. репетиці́йна, ної, ж. Кімната для проведення репетицій. Рано починається робочий день на радіо і кипить він допізна. З репетиційних доносяться голоси, музика (Мист., 1, 1961, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 509.