РЕПЕТУВА́ННЯ, я, с., розм. Крик, зойк від болю, переляку і т. ін. На одчайдушне репетування Химченчихи прибігла ще й Мася з Надею (Крим., Вибр., 1965, 358); В кімнатах чути нагальне гупання важкого бігу Храпкова й його несамовите репетування (Ле, Міжгір’я, 1953, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 509.