РЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами. Від удару на близькій дистанції німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа (Довж., III, 1960, 347); Пика [у Матюхи] червона: ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Головко, II, 1957, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 510.