РЕПРЕСО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до репресува́ти. — Чоловік тієї Оксани Остапівни.. був репресований (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 269); // у знач. ім. репресо́ваний, ного, ч.; репресо́вана, ної, ж. Людина, яка зазнала репресій. — Ти вже його на роботу прийняв? А документи, а характеристика? А з біографією як? Може, він із репресованих? (Тют., Вир, 1964, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 511.