РЕСТОРА́ННИЙ, а, е. Прикм. до рестора́н. Тася неуважно слухала його, всім єством прислухаючись до звуків ресторанного оркестру (Дмит., Розлука, 1957, 41); // Який проводить свій вільний час у ресторанах. Коли в кого нероби та хапуги часом виростають, ресторанні лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний… (Гончар, Тронка, 1963, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 515.