РЕФЛЕ́КТОР, а, ч.
1. Пристрій, що змінює напрям та інтенсивність світлового проміння в освітлювальних приладах, радіохвиль у радіотехнічних пристроях і т. ін. Рефлектор призначений для створення потужного світлового променя, а тому він має ввігнуту форму і дзеркальну поверхню (Автом., 1957, 235); // Відбивач світла у формі ввігнутого дзеркала. Прибіг лікар, дудочку в ухо, рефлектора на лоба (Вишня, І, 1956, 420); В 1956 році в Алжірі французи побудували сонячну батарею, яка складалася з параболічного рефлектора,.. обладнаного 114 алюмінієвими дзеркалами (Знання.., 11, 1965, 28).
2. Обігрівальний прилад, що складається з електричної лампи з відбивачем.
3. астр. Телескоп, що дає зображення за допомогою відбивного ввігнутого дзеркала. Телескопи поділяються на рефрактори, в яких збільшення кута зору досягається за допомогою системи лінз, і рефлектори, головну частину яких становить параболічне дзеркало (Курс фізики, III, 1956, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 519.