РЕФОРМАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до реформації. У передових людей у Європі порвалась укінець віра християнська й виробилась думка про природний і безупинний поступ в історії. Та думка була плодом старих змін і революцій, найбільш революцій реформаційного часу (Драг., II, 1970, 74); Реформаційні настрої поволі замінювалися зовсім іншими настроями (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 519.