РЕЦЕНЗЕ́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до рецензе́нт; // Належний рецензентові. — Ану лишень утни!.. Казали у дворі гиндики, Що ніби ти співать мастак великий, — пробурчав редактор місцевої газети, вмощуючись на рецензентському місці (Вас., І, 1959, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 521.