РЕШЕТИ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, недок., розм. Дуже сердитися, гарячкувати. [Жандарм (силою саджає його назад):] Ну, ну, не решетися! (Фр., IX, 1952, 143); Довго Яким решетився, кричав, аж охрип (Ков., Тв., 1958, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 524.