РИ́СТЮ, присл., заст. Риссю (у 1 знач.). Відокремився чималий загін кінноти і ристю почав іти до ліска (Собко, Любов, 1935, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 541.