РИФ1, у, ч., геол. Пасмо підводних або невисоких надводних скель на мілководді. Щосекунди виростала небезпека наскочити на підводний риф, і каравели могли піти на дно (Рибак, Що сталося.., 1947, 135); Коли кораловий вапняк поширений коло берега, то він утворює береговий риф (Курс заг. геол., 1947, 171); * Образно. Усі підводні рифи перекладацької справи стають особливо грізними й небезпечними, коли перекладається прозовий твір автора — нашого сучасника (Літ. Укр., 23.XII 1969, 2).
Кора́лові ри́фи див. кора́ловий.
РИФ2, а, ч., мор. Поперечний ряд отворів або петельок на вітрилі, через які просувають вірьовку, щоб зменшити площу вітрила під час сильного вітру.
◊ Бра́ти (взя́ти) риф (ри́фи) — зменшувати площу вітрила. Розповзаються [матроси] по реях робити свою важку, вже забуту всіма моряками світу, небезпечну справу: брати рифи у марселів (Довж., Зач. Десна, 1957, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.