РИ́ФЛЕНИЙ1, а, е, мор. Дієпр. пас. мин. ч. до ри́фити.
РИ́ФЛЕНИЙ2, а, е, техн. Який має рифлі. Металеві площадки і сходи для обслуговування локомобіля виготовляють з рифленої або гладенької сталі з привареним до неї у вигляді сітки металом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 205); Утворення рифлень в пазах фрез, розверток і зенкерів, розташованих паралельно осі або під кутом, провадять за допомогою рифлених протяжок на протяжних верстатах (Технол. різального інстр., 1959, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.