РИХЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех., рідко. Те саме, що розпу́шувати. А вже, як протряхла рілля, Галя і подруги поперек рядків водили коней, волочили пшеницю.. Рихлили грунт, щоб корінь вільно дихав (Горд., Цвіти.., 1951, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.