РИХЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рідко. Ставати рихлим (у 2 знач.). * Образно. Тіло важчає, дух рихліє. На кого б спертися йому? Такі роки… (Ле, Міжгір’я, 1953, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.