РО́БЛЕНО. Присл. до ро́блений 2. Тамара роблено посміхається: — Пан майор, певно, знає, де я працюю (Хижняк, Тамара, 1959, 118); — Ну, знаю вже, знаю, — роблено відмахувалась Оксана, а самій же так кортіло почути щось нове про Павла (Кучер, Голод, 1961, 25); Я вже раз описала се для вас, потім порвала, бо в мене на папері все виходить так роблено, фальшиво (Л. Укр., III, 1952, 697).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 587.