РОБОТОДА́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто дає, пропонує кому-небудь роботу, наймає робочу силу. Десь вулицею іде п’яний гуцул.. Певне, вже посварився з кимось з роботодавців і от тепер викрикує свою досаду (Хотк., II, 1966, 129); — Ми живемо у безперервній війні з роботодавцями (Кол., На фронті.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 588.