Що oзначає слово - "робітник"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РОБІТНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; // У капіталістичному суспільстві — представник експлуатованого класу, позбавлений засобів виробництва; пролетарій. Повстаньте, гнані і голодні, Робітники усіх країн! (Сто пісень.., 1946, 7); — Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і в багатьох інших містах. На Донеччині, де багато ваших земляків, із зброєю в руках повстали робітники вугільних шахт (Головко, II, 1957, 311); // У соціалістичному суспільстві — людина, що працює за фахом і належить до робітничого класу, який володіє загальнонародною власністю на засоби виробництва і є керівною силою держави. Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціалістична держава робітників і селян (Конст. СРСР, 1963, 3); Робітникине тільки головна виробнича, а й велика соціальна сила комуністичного будівництва, найбільш передовий і організований клас (Ком. Укр., 4, 1970, 42); — Найкращі воїнице вчорашні робітники, шахтарі, слюсарі, колгоспники, взагалі люди чесних трудових професій (Гончар, III, 1959, 25); // Той, хто здійснює нескладну, допоміжну фізичну роботу. В Мічурінському саду закипіла робота. Біля молодих найдорогоцінніших дерев працювали Рябов, Мєшков, Дєдушкін, Терентій і чоловік з двадцять робітників; вони закидали дерева снігом (Довж., І, 1958, 472); Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру.. Метушаться робітники, переставляючи меблі. Скоро почнеться знімання (Ю. Янов., II, 1958, 29).

2. Той, хто працює, трудиться; трудівник. Він бачив, що батько йоготемний хлібороб, матимужичка, братслухняний робітник у сім’ї, а він?.. (Мирний, IV, 1955, 35); [Генрікова:] Та ви ж хоч маєте дочок. Маєте чоловіка робітника, а мого ж на тім тижні знов напала слабість (Л. Укр., IV, 1954, 214); В його [М. Павлика] особі всі ми втратили Талановитого робітника, живу, Чуткую силу, сівача зерен плодючих (Фр., XIII, 1954, 385).

3. чого і з означ. Людина, зайнята в якій-небудь певній галузі діяльності. Лошаков перший підняв чарку за земство, за земських робітників (Мирний, III, 1954, 288); Глибока тоска чулася тоді в його словах, віковічна тоска робітника землі, одірваного від своєї матері (Хотк., II, 1966, 81); [Дорош:] Ти тільки послухай, що вона пише! (Читає). «Вадиме! Ти замислив щось погане, щось негідне чесного робітника науки» (Мам., Тв., 1962, 452); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (Рильський, III, 1956, 145).

4. Той, хто найнявся до кого-небудь працювати на нього; наймит. Робітники потіють, а пани з того жиріють (Укр.. присл.., 1955, 62); — Ти, Юрку, будеш за старшого над моїми слугами та робітниками, бо ти мені сподобався (Н.-Лев., III, 1956, 295); Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (Коцюб., III, 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 585.