РОГО́ЖКА, и, ж.
1. Зменш. до рого́жа 1. На постелі з різнобарвних аркушів афішного паперу, добре пом’ятих, накритий рогожкою з лика, в якій прийшла з фабрики якась машина, спав сторож друкарні (Фр., VI, 1951, 251).
2. Те саме, що рого́жа 2. Різноманітні рогожки, діагоналі, твіди, пухкий драп, габардин, тканини, що імітують трикотаж, — ось з чого добре пошити весняну обнову (Веч. Київ, 9.III 1967, 4).
В рого́жку — з шаховим переплетенням ниток, як у рогожі (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.