РОГІ́ЖКА, и, ж. Те саме, що рого́жка. Доводилося [коневі].. у лісі мерзнути під тонкою рогіжкою (Хотк., І, 1966, 128); Уже не вертався [Стефан] на селище до товаришів, сидів весь день у хижі, помагав плести рогіжки (Ков., Світ.., 1960, 135); Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку (Коцюб., II, 1955, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 591.