РОДИ́НОНЬКА, и, ж., фольк. Пестл. до роди́на 1, 3, 5. Гей! І визволила нас Армія Червоная З басурманської каторги тяжкої німецької І повернула в рідну сторононьку, До батька-матері в родиноньку (Укр.. думи.., 1955, 481); Ой, брязнемо кишенею, З грішми золотими, Де й візьметься родинонька, Сестри й побратими (Щог., Поезії, 1958, 60); [Олекса:] Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, Будуть вони приносити з родиноньки звістки… (Вас., III, 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 595.