РОЗ’Є́МНИЙ, а, е, техн. Який можна розібрати на частини. Роз’ємними з’єднаннями називають такі, які можуть бути повністю розібрані без пошкодження деталей (Слюс. справа, 1957, 280); Роз’ємна головка; Роз’ємний кожух.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.