РОЗ’ЇЖДЖА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся і розм. РОЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ, и́ться, и́мося, и́теся, недок., РОЗ’Ї́ХАТИСЯ, ї́деться, ї́демося, ї́детеся, док.
1. Покидати місце свого перебування, збору і т. ін., від’їжджаючи куди-небудь (про всіх або багатьох). Мало не ввесь наш гурток цієї осені роз’їжджається із містечкової школи вчитись далі (Вас., II, 1959, 298); Коли, нарешті, дідусь і дядько Трохим спохватились, що їм треба купувати коня, ярмарок почав потроху роз’їжджатися (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 79); Не солодкою була вечірня трапеза в митрополичому палаці. Роз’їздилися гості мовчазні й зосереджені (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 168); Надвечір один по другому роз’їхались усі сусіди й знайомі небіжчика Моссаковського (Н.-Лев., III, 1956, 12); Скоро розпрощаються [дівчата] з студентським життям, з Києвом, роз’їдуться у всі кінці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 300); — Посади.. не були розподілені. Минув місяць. Тоді, погрозивши зірвати сойм, ми роз’їхалися по домах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14); // Від’їжджати, віддалятися один від одного, прямуючи в різні боки, місця. Бандити зривають з плечей карабіни і роз’їжджаються на дві сторони (Стельмах, II, 1962, 197); З тим і роз’їхались. Шрам повернув на Козелецький шлях; Червень із Василем невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш, Вибр., 1969, 178); Двоє виїхало наперед.. Роз’їхались. Один поїхав праворуч, другий — ліворуч (Трубл., І, 1955, 68); // Прямувати в різні кінці, сторони для виконання певного завдання. — Хлопці, роз’їжджайтесь зараз по всьому хутору, і щоб до вечора всі хати були порозкидані. Людей із майном перевозьте до Троянівки (Тют., Вир, 1964, 179); Які ж шляхи широкі У нашому Союзі! Роз’їхались по світу Вчителювати друзі (Нагн., Пісня.., 1949, 142).
2. Переставати жити разом, в одному приміщенні.
3. Прямуючи назустріч один одному, не зустрічатися. Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою, Мені приказано втекти (Котл., І, 1952, 145); // Не зачіпаючи, об’їжджати один одного при зустрічі. Він дійшов до вузла, де роз’їздились трамваї (Мик., II, 1957, 86); При зустрічах на крутій дорозі, де важко роз’їхатись, а також при наближенні до такого місця водій автомобіля, який спускається, повинен давати дорогу транспорту, що рухається вгору (Автомоб., 1957, 275).
4. Сковзаючи, розходитися, розповзатися в різні боки. Лижі його не слухались, роз’їжджалися в різні боки (Збан., Малин. дзвін, 1958, 301).
5. розм. Розходитися в боки, роз’єднуватися, утворюючи проміжок, щілину і т. ін. Вона пишається та величається, як собака в човні, розчепірила лікті, задерла пику вгору, закотила очі під лоб, а запаска так і роз’їхалась на обидва боки (Н.-Лев., II, 1956, 11); За дубовими ворітьми застукотіло-загрюкотіло, вони посередині трохи роз’їхалися, утворилася шпарка (Загреб., Диво, 1968, 53); // Розмотуватися від послаблення зав’язок. Хотілося вийти із строю, сісти на обочині, перепочити хоч десяток хвилин. А тут ще відчував [Сеспель] — обмотки почали роз’їжджатися (Збан., Сеспель, 1961, 246).
6. розм. Розповзатися, розвалюватися від неміцності, давності і т. ін. (про предмети). Стара лежанка з каміння неначе присіла й роз’їхалась (Н.-Лев., II, 1956, 319).
7. розм., рідко. Надміру товстіти. Роз’їхалась, як верша в болоті (Номис, 1864, № 8631).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 687.