РОЗБАЗА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗБАЗА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Витрачати, роздавати і т. ін. що-небудь нерозсудливо, не по-хазяйському, не за призначенням. — Господарство розбазарював? — Людей у старці пускав? (Ю. Янов., II, 1954, 191); — Так от що, пане Лешнер, — продовжував майор, — дійте і далі так, як ви діяли. Готуйтесь ділити землю і слідкуйте, щоб управителі не розбазарили усього майна (Собко, Запорука.., 1952, 77); // перен. Безцільно, безглуздо витрачати (час, талант і т. ін.). [Тарас:] А друга ультрацінна для нас річ, як ви кажете, — це той самий ентузіазм, що його ми принесли сюди з фронтів і не розгубили тут, не розбазарили його, а підкували наукою, теорією Маркса і Леніна (Мик., І, 1957, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 601.