РОЗБИНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбинтува́ти. Його нога була вже розбинтована, але лежала на дерев’яній милиці, щільно обтягнута гумовою панчохою (Кучер, Голод, 1961, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 606.