РОЗБИШАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Бути розбишакою. — Вас тільки чотири на все село й є, що день у день п’єте, гуляєте та розбишакуєте… (Мирний, І, 1949, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 610.