РОЗБРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Перервати, припинити дружбу, посваритися з ким-небудь. — Глядіть, Танасію, аби ми не розбраталися! Майтеся гаразд! — крикнув досадливо і приспішив звідси, ніби втікав від своїх слів і своїх думок (Круш., Буденний хліб.., 1960, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 615.