РОЗБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Почати брикатися (про копитних тварин).
2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати. [Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався. Він тепер на вас нарікає.. Йому тепер і се не в лад, і те не до мислі (Л. Укр., IV, 1954, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 616.