РОЗБРУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗБРУ́НИТИСЯ, иться, док., рідко. Те саме, що розбрунько́вуватися. Ясний, теплий день ранньої весни. Під щедрим промінням сонця парує земля, розбрунюються дерева (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 47); * Образно. — Весна,.. народ розбрунюється, закипає (Ле, Наливайко, 1957, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 616.