РОЗБУ́ДЖЕНИЙ, а,е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбуди́ти. Розбуджений гуркотом літака, схопився на ноги Віталій і, ще не прочманівши зі сну, шарпнув Тоню: — Ховайсь! (Гончар, Тронка, 1963, 252); Питання за питанням, як хижа гайворінь на мертве тіло, налітають на душу, і розум, несподівано розбуджений, не може відповісти на жодне з них (Л. Янов., І, 1959, 406); Десь із самого дна душі, розбуджені баченим і спогадами, прорвалися назовні почуття дитячих літ (Коз., Вісімсот.., 1953, 50); Творча думка корабелів, розбуджена комуністами, була спрямована на пошуки найдоцільніших шляхів і методів підвищення ефективності виробництва (Ком. Укр., 7, 1970, 58); * Образно. А розбуджений громами, На розсаднику, рядами, Ворухнувся і проріс Степовий, майбутній ліс (Нагн., Вибр., 1957, 156).
2. у знач. прикм. Який прокинувся від сну. Розбуджені діти повисували з дрантя голівки й великими чорними очима дивилися на гостей (Вас., І, 1959, 91); Біля хати тихо, тільки далі вулицями лунає шум розбудженого табору, чутно галоп вершника, вигуки команди (Багмут, Записки.., 1961, 112); * Образно. Вгору тягнеться риштовка. Над розбудженим Дніпром Вироста Нова Каховка, Б’є життя тут джерелом (Шер., Дружбою.., 1954, 14).
3. у знач. прикм., перен. Який оживився, став діяльним, активним. З нетрів людського муравлиська вже піднявся велетень, що росте на очах. Це розбуджена людина праці, що повстала проти насильства, облуди і смерті (Ірчан, II, 1958, 66); Слово звучить Над розбудженим краєм: — Світла шукаєм! — Світла шукаєм! (Мал., Серце.., 1959, 204).
4. у знач. прикм., перен. Який виник, проявився або посилився (про свідомість, думки, уяву і т. ін.). Промова, здається, удалась йому.. І коли йому плескали, він знав, що то б’є в долоні розбуджена свідомість… (Коцюб., II, 1955, 165); Ніякі грати не могли скути крил розбудженої допитливої думки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 98); Не спалося Андрію тої ночі, В розбудженій уяві ожили І мов живі дивилися з імли Ганнусині сором’язливі очі (Підс., Загули.., 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 617.