РОЗБУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУДИ́ТИСЯ, буджу́ся, бу́дишся, док., розм.
1. Прокидатися від сну. Розбудився ранком, поснідав і рішив добитися до найближчого містечка (Ірчан, II, 1958, 161); * Образно. І жайворон крикне, і качка закряче, Розбудиться поле, й гаї заколише Пустотливий вітер весняного лету (Ус., Листя.., 1956, 135).
2. перен. Виходити із стану спокою, апатії, ставати діяльним, активним.
3. перен. Виникати, проявлятися або посилюватися (про почуття, переживання, думки і т. ін.). Дійсно, тут може розбуджуватися фантазія, звідси може зачерпнути натхнення і.. поет, і артист (Хотк., ІІ, 1966, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 617.