РО́ЗБІ́Г, у, ч. 1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується. Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Хотк., Довбуш, 1965, 74); Футболіст почав розбіг; // перен. Рух, дія, діяльність, що здійснюються із зростаючою інтенсивністю. Разом з партією, в ногу з партією, на чолі з партією радянський робітничий клас, колгоспне селянство, інтелігенція беруть новий могутній розбіг до комунізму (Літ. газ., 7.XI 1961, 2).
З ро́збі́гу: а) поступово збільшуючи швидкість під час бігу; розбігшись. Кидали [елліни] спис з місця в ціль і з розбігу на дальність. Робили це однаково вправно і лівицею, і правицею (Наука.., 11, 1966, 31); б) не встигнувши зупинитися після бігу. Раптом назустріч [дівчинці] з провулку виринула маленька постать. Вони з розбігу просто стукнулись лобами (Ів., Вел. очі, 1956, 25).
2. Рух (машин, механізмів і т. ін.) з поступовим збільшенням, наростанням швидкості.
3. Дія за знач. розбі́гтися і розбіга́тися 1, 5, 7. Сержант Расцелуєва на перехресті Машин фронтових регулює розбіг (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 186); Вони [силові установки з турбогвинтовим двигуном] мають ряд переваг, до яких належить їх економічність і збільшена тяга під час розбігу літака (Наука.., 1, 1959, 24); Змістилися звичні для уяви грані простору і часу в сучасній [Сталінградській] битві, і немислимо охопити їх розбігом думки однієї людини (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 296).
4. Те, що простягається далеко вперед. Праворуч бовваніло село Довгий Кут — далеко теж за степовим розбігом — майже коло обрію (Ю. Янов., І, 1958, 161); Ти [Київ] летиш вдалину, мов на крилах… Я люблю твоїх вулиць розбіг (Сос., Так ніхто.., 1960, 42).
5. Контури, обриси чого-небудь у вигляді ліній, що розходяться в різні боки. Відгули сніговії. Перші весняні грози викресали у синяві ламаний розбіг громовиць (Рибак, Помилка.., 1956, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 610.