РОЗБІ́РНО. Присл. до розбі́рний. [Василь:] Не роби злого, люби ближнього, поможи бідному, захисти неможного від напасті могучого… Все докладно, все розбірно (Мирний, V, 1955, 106); Все треба здобувати.. Чи це тільки зараз він до цього дорозумувався, чи й попереду знав? Авжеж знав, тільки що, може, не думав про це так… розбірно… (Гр., II, 1963, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 613.