РОЗВ’Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ’Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Звільняти (тварину) від в’юків, вантажу. Білий чоловік із сачком і гвинтівкою.. не поспішає до намету. Він розв’ючує тварин і блискучими, аж ніби хворобливими очима оглядає горизонт (Знання.., 6, 1970, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 641.