РОЗВА́ЖЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розва́жити1. Сиділа [Катря] під грубою, трохи розважена братовим бадьорим словом, і прислухалась до розмови чоловіків за столом (Головко, II, 1957, 497).
РОЗВА́ЖЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розва́жити2. Недурно Чіпка жалкував про хліб: він був у них, як розважений… (Мирний, II, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.