РОЗВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. розва́жний. В її словах, поведінці, рухах відчувалась та особлива розважність і витримка, що неминуче виробляється в кожного педагога (Гур., Новели, 1951, 241); Омелян викликав Гриця Духоту. Байда поважав цього слюсаря з качиним носом за розважність і за гострий язик (Панч, І, 1956, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.