РОЗВА́ЛЬКУВАТО, присл.
1. Недбало розкинувшись. Сидячи розвалькувато в кріслі, Максим з робленою байдужістю розглядав розкладені перед ним покупки (Добр., Тече річка.., 1961, 81).
2. Перевалюючись з боку на бік під час ходіння; перевальцем. І, труснувши чубом, Кузьма розвалькувато рушив до місця роботи (Гончар, Тронка, 1963, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 624.