РОЗВАНТА́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВАНТА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Звільнятися від вантажу. [Ватутін:] Тимко! Ану, розвантажуйся, давай по сотні [цигарок] на кожного (Дмит., Драм. тв., 1958, 170); // Знімати, виносити свій вантаж, свої речі з машини або якогось іншого виду транспорту. Тільки криничанські почали розвантажуватись, як підійшла валка з Хмариного, і на передній підводі Яресько, вжахнувшись, побачив замість гори лантухів щось інше, вкрите попонами (Гончар, II, 1959, 270); В середині січня вона [дивізія] досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися на станції Горовастиця (Тют., Вир, 1964, 485).
2. Звільнятися від чого-небудь зайвого, непотрібного; // Звільнятися від надмірного навантаження.
3. тільки недок. Пас. до розванта́жувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 624.