РОЗВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́ти; // у знач. прикм. Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу (Кобр., Вибр., 1954, 75); Іспанія, кров’ю народу полита, Сьогодні приснилась мені. Я бачив над нею знамено розвите І небо в диму та в огні (Перв., І, 1958, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 631.